ГІПЕРАКТИВНІ ДІТИ
Рекомендації для батьків
Гіперактивність - це порушення в роботі центральної нервової системи дитини, яке характеризується труднощами концентрації та утримання уваги, імпульсивністю та надмірною активністю.
Діти з синдромом дефіциту уваги часто мають нормальний чи високий інтелект, але, як правило, погано навчаються у школі, оскільки їм важко концентрувати й утримувати увагу на одному предметі. До того ж, СДУГ виявляється у порушенні пам'яті, руховій гіперактивності та імпульсивній поведінці, яка призводить до проблем у стосунках з іншими людьми.
Причиною синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю у 90 % випадків є недостатня функціональна активність підкоркових структур мозку. Проблема виникає ще до народження малюка. Її причиною можуть стати, зокрема, такі чинники:
• екологічні, сімейні та соціальні проблеми; хвороби матері під час вагітності;
•напружена робота жінки до останнього дня вагітності;
•кесарів розтин;
• ускладнення під час пологів.
Якщо перші ознаки можливої гіперактивності вдається помітити в ранньому віці, це сильно допоможе вчасно провести профілактичні заходи і знизити можливі наслідки для соціалізації дитини.
На що має сенс звернути увагу:
Поганий сон, тривалий період неспання вже з перших місяців життя, надмірна збудливість, нетипова бурхлива реакція на шум, яскраве світло, ігри, гігієнічні процедури, можливе незначне відставання в освоєнні моторних навичок.
Це сигнал того, що варто додатково обговорити це з неврологом і зрозуміти чи варто щось робити.
Що можна робити:
- масажі і мануальна терапія (дозволяють зняти м'язові напруги, поліпшити кровопостачання мозку);
- режим дня (допомагає структурувати час і розвивати навички планування часу і концентрації уваги на одному виді діяльності);
- навчання найпростішим навичкам управління емоціями (дихання, м'язові релаксації).
Оскільки провідною діяльністю дитини до семи років є гра, дорослі мають створити умови для вільного спілкування дитини з однолітками. Необхідність дотримуватися правил у грі з однолітками (дочекатися своєї черги, швидко побігти, вчасно зупинитися, ухилитися від м'яча, завмерти тощо) виховує у дитини довільність поведінки.
Дитині поставили діагноз СДУГ(СПАУ), що далі?
Дотримуйтесь рекомендацій лікаря, а також:
1. Сформуйте зрозумілий і передбачуваний режим для дитини.
2. Обов'язково передбачайте постійну зміну діяльності з перервами. Тобто це можна вибудувати таким чином: якщо дитина може безперервно щось робити 20 хвилин, то через кожні такі цикли їй необхідно робити перерву і пропонувати іншу діяльність. Потім повертатися до того ж заняття.
3. Працюйте зі своїм емоційним фоном. Частіше «видихайте» і не тисніть на дитину. Зберігайте емоційний штиль.
4. Співвіднесіть свої вимоги з реальними можливостями дитини. Не вимагайте від неї того, чого вона поки зробити не може.
5. Розвивайте її навички усвідомлення власних емоцій і управління ними. Вербалізуйте емоції: «Я бачу, що ти зараз починаєш злитися ..».
6. Давайте коректний зворотній зв'язок. Замість «що ти знову всіх дратуєш/ всім заважаєш», говоріть: «дивись, коли ти так голосно кричиш і бігаєш, інші люди не можуть зосередитися, нумо спробуємо щось з цим зробити...» Тобто покажіть, що поведінка дитини не відповідає тому простору, де вона зараз перебуває.
7. Пропонуйте дитині способи, які допоможуть їй заспокоюватися, концентруватися: подихати, поприсідати, піти умитися, розім'ятися, спантеличте якоюсь справою.
8. Підкріплюйте успіхи позитивним зворотнім зв'язком. Коли у дитини виходить висидіти, сконцентруватися, можна сказати: «Дивись, як здорово у тебе вийшло».
Який би підхід в роботі з гіперактивністю ви не обрали, в будь-якому випадку вам буде потрібно приділяти більше уваги до вашої дитини і розуміння її особливостей.
Любові вам і терпіння!
ЯК ПОДОЛАТИ КОНФЛІКТИ В РОДИННИХ СТОСУНКАХ
Під час карантину більшість сімей стикаються з труднощами постійного знаходження в обмеженому просторі протягом тривалого часу, і в зв'язку з цим, а також з іншими стресовими факторами, в родині неминуче виникають конфлікти.
Тому сьогодні хочемо поділитися із вами декількома простими порадами, які допоможуть вам не тільки вирішувати конфліктні ситуації, але і використовувати час карантину для поліпшення стосунків всередині вашої родини.
Використовуйте "я-твердження"
Говоріть про свої почуття, потреби, бажання і спостереженнях з позиції "Я", не намагайтеся додумувати за інших. Що мається на увазі?
"Я відчуваю ...", "мені потрібно ...", "я хочу ..." / "мені б хотілося ...".
Правильно використовуючи «я-висловлювання», ми не перекладаємо відповідальність на членів нашої сім'ї або обставини - так людина, до якої ми звертаємося, не відчуває себе атакованою і з більшою ймовірністю прислухається до вас.
Дякуйте
Шукайте можливості проявити вдячніть. Навіть за незначні речі. Це робить нас гнучкими і допомагає уникнути образ і ворожості.
Намагайтеся зрозуміти почуття близьких
У разі розбіжностей всередині сім'ї (а вони неминучі в будь-яких взаєминах) вашою спільною метою має бути розуміння почуттів одне одного до ситуації і рух вперед в позитивному ключі.
Для цього вам необхідно спочатку зрозуміти бачення і сприйняття ситуації з обох сторін, а потім активно слухати, щоб прийняти почуття одне одного.
Тим самим ви даєте можливість близькій людині відчувати розуміння, любов і захищеність.
При цьому вам не треба в усьому погоджуватися одне з одним, щоб зрозуміти і передати співчуття і повагу.
Практикуйте активне слухання
Узагальнюйте і повторюйте сказане співрозмовником перш ніж ви почнете висловлювати свої почуття і потреби.
Це дає зрозуміти вашому співрозмовнику що ви намагаєтеся зрозуміти його точку зору.
Або навпаки дозвольте члену вашої родини перефразувати сказане вами, тим самим ви допоможете йому зрозуміти вашу точку зору. У разі неточностей, акуратно поясніть, що ви мали на увазі, зосередившись на своїх почуттях.
Суть такого підходу полягає в тому, що ви активно слухаєте одне одного, а не просто чекаєте паузи, щоб відповісти. Таким чином ви висловлюєте повагу і співчуття одне до одного, створюючи атмосферу емоційної безпеки.
Висловлюйте свої потреби позитивно
- По-перше не варто розраховувати на те, що хтось здогадається про ваші потреби. Це перекладання відповідальності. Відкрито говоріть про свої потреби.
- По-друге, висловлюйте свої потреби позитивно, а не різко, оборонно, критично. Просіть, а не вимагайте.
Поділіться тим, що ви і члени вашої родини можете зробити по-іншому наступного разу.
Робіть паузи
У разі сильної конфронтації робіть паузи розійшовшись по різних частинах квартири/будинку на 15-20 хвилин, щоб розслабитися і заспокоїтися. Тільки після цього приступайте до обговорення.
Тепер вам буде легше повернутися і обговорити проблему більш спокійно, після досягнення певної емоційної дистанції від проблеми.
Поважайте особисті кордони одне одного
Звичайно ж сім'я - це підтримка, особливо в стресових і складних ситуаціях.
Проте, часом нам не потрібні інші люди, щоб вирішити наші проблеми, що в сім'ях часто прийнято вважати своєю роллю. Але ми повинні підтримувати одне одного, зберігаючи здорові кордони і проявляючи взаємну повагу.
Коли ми відчуваємо стрес, ми іноді саботуємо цю потребу у підтримці, відштовхуючи тих, кого любимо, далі - звинувачуючи їх або проектуючи нашу провину, гнів, тривогу, смуток і т. д., Коли насправді ми повинні спиратися одне на одного.
Це розмивання емоційних кордонів.
🔸Проговоріть зі своїми близькими як ви можете дати їм зрозуміти, що відчуваєте себе пригніченим.
✅Таким чином ніхто не відчуватиме себе скривдженим або відторгнутим.
🔸Намагайтеся допомагати одне одному в рутинних і домашніх справах.
✅Рзглядайте цей час як можливість дізнатися більше одне про одного.
🔸Намагайтеся бути реалістичними в своїх очікуваннях при зверненні за допомогою.
Навіть якщо ваша дитина або чоловік (дружина) не роблять відразу те, про що ви попросили, - все в порядку.
✅Це ваша можливість проявити довіру. Пам’ятайте, що ви перебуваєте на карантині; що за поспіх?
Звичайно ж конфліктів в сім'ї не уникнути. Але насправді конфлікт сприяє емоційному зростанню сім'ї, якщо виходити з нього з розумінням одне до одного, любов'ю і гумором.
Бажаємо вам, щоб у ваших сім'ях панувала атмосфера порозуміння і взаємної підтримки.
Поради батькам щодо запобігання шкільній дезадаптації
1. Формуйте позитивне ставлення до школи.
2. Виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини.
3. Формуйте адекватну самооцінку.
4. Не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою, не ставте до дитини завищених вимог.
5. Навчайте етичних норм спілкування з однолітками та дорослими.
6. Привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6-річній дитині.
7. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала за що.
8. Пам’ятайте, що кожна людина має право на помилку.
9. Частіше згадуйте себе у дошкільному віці.
10. Уникайте змагань і видів робіт, що враховують швидкість.
11. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, особливо якщо вона є менш успішною, ніж інші діти.
12. Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.
13. Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом дитині.
14. Не принижуйте дитину.
15. Любіть дитину безумовною любов’ю, приймайте її такою, якою вона є.
Десять заповідей для мами і тата майбутнього першокласника
· Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу дома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».
· Визначте загальні інтереси. Це можуть бути пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
· Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той й на інший продукт).
· Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».
· Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
· Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що вам це цікаво.
· Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.
· Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачачи світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.
· Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Обов’язково вийде, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
· Не будуй те ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.
ЕМОЦІЙНА ГІГІЄНА
Зараз у мережі є багато інформації про санітарно-гігієнічні норми і про те, як важливо їх дотримуватися, особливо в період карантину. Закликаємо вас дбати про себе, дотримуватися рекомендацій МОЗ і без нагальної потреби не виходити із дому до закінчення карантину.
Також не будемо забувати про те, що наше психічне здоров'я є не менш важливим за фізичне.
Тож сьогодні хочемо поговорити з вами про ГІГІЄНУ, але ЕМОЦІЙНУ.
Що ж це таке?
Емоційна гігієна – це вміння жити в злагоді із власними емоціями
Чому це важливо?
Ми робимо все, щоб скоріше позбутися емоційного болю: витісняємо його, намагаємося забути, приховати - що завгодно, тільки б він не мучив нас. Але, як відомо, придушувати емоції - не найкраще рішення. Залишаючи наші емоції без уваги, ми тільки погіршуємо свій стан і ризикуємо зіткнутися з серйозними ускладненнями.
З чого почати?
- Спостереження і розпізнавання
Перш за все, важливо помічати свої переживання і свої емоції. Якщо вам сумно чи поганий настрій - в цьому може бути приховано сотні емоцій.
Можливо, ви сердитеся, боїтеся або тривожитеся - емоції обов'язково потрібно помічати і розпізнавати
- Прийняття
Не заперечуйте власних емоцій, а приймайте їх. Не звинувачуйте себе за них! Якщо ви сердитесь - сердьтеся, якщо вам страшно - бійтеся.
Головне - розуміти що саме з вами відбувається і приймати це.
- Не уникайте
Важливо не уникати і не ігнорувати табуйовані, на ваш погляд, емоції.
Ми влаштовані так, що жодне переживання та емоційний стан не приходить до нас просто так - воно контейнується.
Якщо якесь почуття накопичується в великій кількості, воно може почати проявлятися в психосоматиці - можна захворіти.
- Говоріть
Не бійтеся висловити свої почуття людині, якщо вони пов'язані з нею.Тримати в собі свої переживання по відношенню до іншої людини - злість, образу, нерозуміння - не потрібно. Але висловлюйте свої почуття екологічно, тобто так, щоб не образити.
- Відновлюйте ресурси
Дуже важливо відновлювати свої ресурси. Якщо ви пережили якісь негативні емоції, усвідомили їх, прийняли, проговорили, ви можете відчути втому/спустошеність.
В такому випадку порадуйте себе чимось, займіть себе чимось, що приносить вам задоволення.
- Дайте собі час
Щоб навчитись розуміти свої емоції та почуття, приймати їх та проговорювати вам знадобиться час.
Це навичка, яку ви із часом напрацюєте.
- Не лайте себе
У випадку невдачі – не лайте себе, а навпаки, підтримуйте і проявляйте турботу.
- Діліться
Не бійтеся поділитися своїми переживаннями з близькими людьми, які вас підтримають.
Діти відчувають наші тривоги та страхи, тому говорити з ними ПОТРІБНО, не замовчувати складних тем і не ігнорувати цікавість дитини.
Про що варто сказати дитині:
-
«Боятися – це НОРМАЛЬНО. Страх – це почуття, яке допомагає нам бути обережними та піклувалися про своє здоров‘я й здоров‘я інших людей».
-
«Якщо тобі страшно, ГОВОРИ мені про це. Страх стає меншим, коли ним ділишся».
-
«Страх зменшується, коли ЗНАЄШ, ЩО РОБИТИ, щоб захистити здоров’я: дотримуватися карантину, на вулиці й закритих приміщеннях одягати маску та обробляти руки антисептиком/милом, тримати дистанцію від інших людей». Це тимчасові заходи безпеки, які нас захищають.
-
«Всі епідемії ЗАКІНЧУЮТЬСЯ і все стає як раніше».
Рекомендації для батьків:
-
Обмежте перегляд новин вдома. Не варто перевантажувати дитину інформацією. Нехай вдома вона відчуває себе у ЗАХИСТІ й безпеці.
-
Не обговорюйте поряд з дітьми найгірші сценарії. Діти нічого не можуть зробити, а переживати будуть не менше.
-
Якщо дитина злякалася якоїсь інформації щодо епідемії - заспокойте її, поясніть, які міри робите ви, щоб захиститися. Запропонуйте дитині збудувати у її кімнаті захисну фортецію, ПОГРАЙТЕСЯ з нею. ПЕРЕМОЖІТЬ всі віруси.
-
Якщо дитина хвилюється за здоров‘я бабусі чи дідуся, нехай поговорить з ними по скайпу, а вони її заспокоять, що РОБЛЯТЬ все, щоб захистити себе.
-
Створіть щоденні сімейні РИТУАЛИ, які будуть підтримувати ПОЗИТИВНИЙ настрій у родині: чаювання, ігри, перегляд фільму всією родиною тощо.
Усім підтримки й безпеки!
Небезпечні ситуації, які підстерігають дитину влітку
Що таке літо для дитини? Красномовно про це розкажуть лікарі "швидкої допомоги". Для них літо - справжній сезон дитячих травм. Статистика показує, що на літній час дійсно доводиться пік різних інцидентів, пов'язаних з тепловими ударами, утоплення, отруєння та інші бідами у дітей.
Давайте розглянемо найбільш небезпечні ситуації, які підстерігають дитину влітку.
Навіть ризик небезпеки навряд чи змінить настрій людей шукати різноманітності і веселощів у теплі літні дні, особливо якщо мова йде про дітей. Тому пильність повинні проявити ми - дорослі.
1. Водойми
Звичайно ж, небезпечні водойми не самі по собі, а з перебуванням в них дітей. Багато хто вважає, що на водоймі або в басейні дітям достатньо безпечно, якщо дорослі поблизу. За статистикою ж багато нещастя відбуваються саме тоді, коли багато дорослих навколо. Проблема, як правило, в зниженні пильності, мовляв, все ж бачать. Дитина, бачачи навколо дорослих, теж забуває про небезпеку, починає балуватися на воді, запливати далеко від берега. За статистикою половина дітей тоне саме в людних місцях.
2. Перебування на сонці
Те, що тримати дитину на відкритому сонці не можна - це знають всі. Але виявляється, небезпеку несе і похмурий день! Час доби і хмарність ніяк не впливає на кількість шкідливих УФ-випромінювань, якому піддається людина. Рада експертів - завжди прикривати голову. Особливо це стосується дітей, оскільки це єдине, що дозволить скоротити збиток від сонячного випромінювання. Це особливо важливо для дітей у віці до 6 місяців.
Застосовуйте сонцезахисний крем, причому краще вибрати той, який захищає від UVA і UVB променів. Сонцезахисний лосьйон слід застосовувати за 30 хвилин перед виходом з дому, а потім кожні дві години або відразу після плавання або потіння.
3. Перегрів
Багато хто вважає, що тепло не є проблемою до липня і серпня, коли встановлюється максимальна температура. Факти ж говорять про зворотне. Теплові удари у дітей більш поширені на початку сезону, тому що тілу потрібен час, щоб пристосуватися до тепла. Перегріви підстерігають влітку і дорослих, але їм легше справлятися з ними.
4. Надувні іграшки для плавання
Вважається, що надувні круги та іграшки покликані захищати дітей у воді. Насправді ці іграшки зроблені для задоволення, а не для захисту. Вони створюють помилкове відчуття безпеки серед дітей та їх батьків. Звідси - травми та інші неприємні ситуації. Особливо небезпечні пристрої, в яких дитина не можемо сам контролювати своє становище. Якщо він перевернеться, то не зможе сам повернутися в нормальне положення і потоне.
5. Безпечність дорослих
Здавалося б, нічого не трапиться з дітьми в басейні, якщо ви на короткий час відлучитися забрати телефон або купити холодний напій. Але пам'ятайте: дитині вистачить декілька секунд, щоб потонути. Протягом двох або трьох хвилин він може знепритомніти. За чотири чи п'ять хвилин під водою людське тіло отримує необоротні пошкодження головного мозку або призведе до смерті. Згідно зі статистичними даними, у більшості країн утоплення є другою за значимістю причиною неумисної смерті дітей у віці від 1 до 14 років. Це в кілька разів перевищує кількість смертей від дорожньо-транспортних пригод, які підстерігають дитини теж досить часто.
6. Зневоднення
Є думка, що діти повинні пити тільки тоді, коли їм хочеться пити. Але в спеку зневоднення у дітей настає дуже швидко. До моменту, коли дитина відчує спрагу, він може бути вже зневоднений. При масі тіла в 45 кг потрібно не менше 150 мл води кожні 15 хвилин.
7. Залишення в автомобілі
Це дивно, але відсоток дитячих смертей в закритих машинах просто величезний! І з кожним роком ці небезпечні ситуації все частіше нагадують про себе. Температура в автомобілі може рости дуже швидко в літній період, що може привести до пошкодження головного мозку, ниркової недостатності та смерті протягом декількох хвилин. Коли температура зовні між 26 і 38 градусами, температура в автомобілі може швидко піднятися вище 75 градусів. При температурі 28 градусів на вулиці, температура всередині автомобіля може піднятися до 42 градусів протягом 15 хвилин, навіть при відкритих вікнах на 5 см кожне. Логічно, що діти в меншій мірі здатні витримувати екстремальне тепло, ніж дорослі. Здавалося б, хороший батько ніколи не забуде свою дитину в автомобілі. Насправді часто трапляється так, що дитина просто засинає на задньому сидінні, а зайво зайняті батьки забувають про них.
Пам’ятка для батьків майбутнього першокласника
У 6 – 7 років формуються мозкові механізми, що дозволяють дитині бути успішною у навчанні. Медики вважають, що у цей час дитині дуже важко. І тисячу разів були праві наші прабабусі, які відправляли своїх нащадків у гімназії тільки у 9 років, коли нервова система вже сформувалася.
Однак серйозних зривів і хвороб можна уникнути і сьогодні, якщо дотримуватися найпростіших правил.
Правило 1
Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Сам початок шкільного життя вважається важким стресом для семирічних дітей. Якщо маля не зможе гуляти, відпочивати, робити уроки без поспіху, у неї можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, невроз. Тому, якщо заняття музикою та спортом здаються необхідною частиною виховання, почніть водити дитину у ці гуртки за рік до початку навчання або із другого класу.
Правило 2
Пам’ятайте, що дитина може концентрувати увагу не більш як на 10 – 15 хв. Тому, коли ви з нею будете робити уроки, кожні 10 – 15 хвилин необхідно перериватися й обов’язково давати маляті фізичну розрядку. Можете просто попросити пострибати на місці 10 разів, побігати або потанцювати під музику кілька хвилин. Почати виконання домашніх завдань краще з письма. Можна чергувати письмові завдання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати однієї години.
Правило 3
Комп’ютер, телевізор і будь-які заняття, що вимагають значного зорового навантаження, мають тривати не більше години на день – так вважають лікарі-офтальмологи й невропатологи в усіх країнах світу.
Правило 4
Протягом першого року навчання ваше маля потребує підтримки. Дитина не тільки формує стосунки з однокласниками й учителями, але й уперше розуміє, що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось – ні. Саме у цей час у маляти складається свій власний погляд на себе. І якщо ви хочете, щоб із нього виросла спокійна і впевнена у собі людина, - обов’язково хваліть! Підтримуйте, не лайте за й неакуратність у зошиті. Усе це – дрібниці порівняно з тим, що від нескінченних докорів і покарань ваша дитина не буде вірити у себе.
Кілька коротких правил
1.Показуйте дитині , що її люблять такою, якою вона є , а не за якісь досягнення.
2.Не можна ніколи (навіть у пориві гніву )говорити дитині ,що вона гірша за інших.
3.Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання .
4.Намагайтесь щодня знаходити час ,щоб побути наодинці зі своєю дитиною.
5.Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками ,але й із дорослими.
6.Не соромтесь підкреслювати,що ви пишаєтеся своїм малюком .
7.Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини .
8.Завжди говоріть дитині правду ,навіть коли вам це невигідно.
9.Оцінюйте тільки вчинки,а не її саму.
10.Не домагайтеся успіху силою . Примус – найгірший варіант морального виховання . Примус у сім’ї порушує особистість дитини .
11.Визнайте право дитини на помилку .
12.Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів .
13.Дитина ставиться до себе так , як ставляться до неї дорослі .
14.І взагалі ,хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини ,і тоді ви краще зрозумієте ,як її виховувати .